Міські права поселення отримало в 1618 р., до розряду селищ віднесене в 1940 р. Назва обох населених пунктів очевидно походить від першого власника – якогось Ярича. Також є версія, що назва утворилася від латинського слова «ярич», що перекладається буквально як «збіжжя» або «зерно».
За документами Новий Яричів як село починає фігурувати з 1370 р. Завдяки турботам Себастіяна і Францішки Журавинських з Ходоровставу село було перетворено на містечко. Королівський привілей на міські права був отриманий від Зигмунта Августа в 1563 р. Окрім того Новому Яричеву було надано дозвіл на проведення ярмарок на Трійцю і Свято Усіх Святих, щотижневі торги були визначені на четвер і неділю.
Відомо, що Новий Яричів і всі довколишні села зазнали нищівного татарського набігу в 1695 р. Однак містечко після цього швидко відбудувалося. Десь в 1750-1760-х рр. в Новому Яричеві існував місійний осередок крехівського монастиря.
З початку ХІХ ст. в містечку працювала невелика ткацька мануфактура. Пізніше тут відкрилася броварня. Частина селянських господарств Нового Яричева переорієнтувалася на вирощування хмелю. З 1821 р. в містечку почала працювати чотирьохкласна школа. На рубежі ХІХ-ХХ ст. обличчя містечка змінюється, тут відкривають поштове відділення, постерунок жандармерії та позичкову касу. Тоді в Новому Яричеві проживало майже 2000 жителів, головним чином українців і поляків.
За радянських часів Новий Яричів був центром району (в 1940, 1944-1959 рр.). Пізніше селище було в складі Новомилятинського (до 1962 р.) та Кам’янко-Бузького районів (дотепер). В селищі виходила газета «Червона зоря».
